in Antwort tschaley 30.01.09 12:36 Zuletzt geändert 04.05.09 16:10 (tschaley)
Як романтично пахне ковбаса ╡ пом╗дори в банц╗ зашар╗лись. А в пляшечц╗ так тихо,
як роса, Гор╗лочка домашня прича©лась.
╡ сало н╗жно зваблю╨ к╗льцем, ╡ хл╗б наставив загор╗лу спину, Якщо ти мл╗╨ш, слухаючи це, Чому ж ти, бл*ть,
не любиш Укра©ну?!
О.В.Рожко :: "САЛО" Л╗таком лет╗в Петро з╗ Львова до Уралу схот╗в ©сти
та й д╗став ╗з торбинки сало. Почав хряцать те╨ сало - копчене, жирненьке, в каб╗ну запах до п╗лота д╗йшов потихеньку. "Що так пахне?"
- стюардесу п╗лот ╡ван пита╨. "То пасажир один в салон╗ файне сало ма╨." "А п╗ди-но ти до нього, стюардесо Ната, хай в╗др╗же в╗н
п╗лоту сала скуштувати." До Петра п╗шла Наталя, в нього запитала: "Дасте може ви п╗лоту спробувати сала?" Петро каже:"Хай мене в╗н нав╗ть не осуде, але
знаю - мого сала ©сти в╗н не буде." У каб╗ну до п╗лота Натал╗ помчала: "Сказав пан, ви не буд́ете ©сти того сала." Здивувавсь
п╗лот ╡ван цим словам д╗вчини. "А п╗ди-но запитай, в чому тут причина?" "Дуже просто - Петро каже,випивши сто грам- сала ©сти в╗н не
буде, бо я йому не дам!" 10.03.2008
Вже на столi шампанське з салом. Минулий рiк пройшов не даром! Шампанське
в келиху блищить, I з салом бутерброт лежить. Хай новий рiк нам буде в радiсть, I жодная не липне капость! Чарiвна музика луна╨, З екрану
жлоб рудий вiта╨. Його слова пуст╗ й нещирi. Та сидячi в сво©й квартирi, Плюю на всiх таких жлобiв. Хай краще друзi привiтають Хай доля й
щастя завiтають I буде все у нас гаразд! Пiднимем келих ми ще раз.
ПРО Б╡ДНОГО ЛЬОВУ I ДЕРЖАВНУ МОВУ
задумався Зустр╗лися на базарi Дамочки знайом╗. - Як ваш Льова пожива╨? - Сидить у дурдомi. В╗н в ╡зра©ль перебрався До перебудови,
А там бар'╨р - бiда тобi, Як не зна╨ш мови. Вчився Льова так старанно, Що не бачив свiту, Але ╗дишу
не вивчив, Не зна╨ ╗вриту. Як почина балакати, Н╗ складу, нi ладу. Там же книжки не спереду Читають, а ззаду.
Потикався бiдний Льова В рiзн╗ установи, Все закрито-перекрито, Як не зна╨ш мови. Скрiзь дивилися на Льову, Як на психопата, Тому
й зробив бiдний Льова З фанери плаката. Накарлякав: "До такого Життя ми не звичн╗. Ми - ╨вре© особлив╗, Рос╗йськоязичн╗. Вимага╨м
в╗д кнесета Створить нам умови, Запровадить в ╡зра©л╗ Дв╗ державн╗ мови!" Гукав Льова пiд кнесетом, Роззявивши рота, А на нього
вс╗ дивились, Як на ╗д╗ота. Мало йому не побили На лобi плаката. Тепер в Льови у дурдом! - Окрема палата.
Щоб знав, дурень, що ╡зра©ль - Розумна держава. Нав'язувать чужу мову Там не мають права.
ВАСИЛЬ ╡
САЛО У мене друг живе у м╗ст╗. Без сала в╗н не сяде ©сти. ╡ орган╗зм його страйку╨, Як сала в╗н не покушту╨. То ж укра©нський
'сн╗керс' цей Зманив багато вже людей. А коли в гост╗ хтось запросить, Василь несм╗ло сала просить. По©сть ╗ дивиться ще скоса, Щоб сало не спливло
з-п╗д носа. А як у тещ╗ в╗н бува╨, На стол╗ сало - вона зна╨. Лежить цибулька ╗ часник - Василь до цього вже привик. Якось
по©хав в╗н до моря. Щоб не було без сала горя, В╗н ц╗лу банку його взяв ╡ за нед╗лю все умяв. - Якась хвороба, -
каже ж╗нка. Не витрима╨ ╗ печ╗нка. Для тебе р╗зну ©жу я Готую з донькою щодня. - Послухай, ж╗нко, не сварися ╡ з мо©м салом примирися. Який
же укра©нець нин╗ Не розбира╨ться в свинин╗. Про нього й в Африц╗ вс╗ знають, 'Натурпродуктом' називають. ╞дять його ╗ негри й мусульмани - Були б
в кишен╗ 'мани-мани'. Ось бачиш, мила, ти в╗дстала, Бо не ©сиш так часто сала.
Сало - сила.
Люблю я сало
р╗зане великими шматками. Люблю його за св╗жий дух. Люблю я сало б╗льше за салям╗, а ковбаси невиношу на нюх.
Люби ╗ ти м╗й друже
сало. Як я його завжди любив. Щоб твоя сила не пропала. Щоб смак до сала не згубив.
сид╗в без д╗ла
Бог уже в╗ками ╗, щоб розв╗яти сумн╗ сво© думки, бенкет в╗н влаштував з товаришами... Прийшов лиш той, що полюбля гр╗хи.
вони ще почекали трохи
╗нших- й за сто́ли с╗ли - як не як, ©д╗ так╗й ╗ пропадати гр╗шно: ╗ борщ був там, ╗ сало, ╗ коньяк...
по чарочц╗
п╗дняли, там - по друг╗й, помалу розв язались язики: один одного називають кумом, хоча не раз вони вже були вороги.
за чаркою (бо зна╨
вже якою!) кохання схвилювало ©х обох. "кохання ╨ - де в ми́р╗ дво╨"- ледь лепот╗в сп ян╗лий Бог.
"н╗, я не згоден,- мовив Демон.- дивись,
я покажу тоб╗!" в╗н вийняв серце ╗з кишен╗- "в╗зьми, потримай на руц╗."
╗ серце на долон╗ в Бога враз опинилось. Св╗те м╗й! льодо́ва в
нього прохолода ╗ р╗вном╗рний в нього б╗й!
"ти бачиш,- Демон мовив гречно.- це серце спок╗й любить, лад, воно й коха╨ лиш безпечно, а - щось
не так - слова назад.
воно не любить - т╗льки тл╗╨, рад╗╨ тихому життю, його кохання гр╗ть не вм╗╨ ╗ гасне нав╗ть в╗д дощу.
Коханню
буть!"- раптово Гр╗шний в╗д╗рвав у серця шмат. воно забилось б╗долашне: тук! так! - ╗ все не в такт.
"тепер, дивись, як воно б ╨ться за
половиночку свою! хоча й стражда╨ - не зда╨ться! тук! так! люблю! люблю!
╗ кровоточить, ╗ суму╨, немилий йому увесь св╗т, але невпинно тук-бубну╨! вогнем сво©м розтопить
л╗д!"
"не згоден я!"- сказав Всевишн╗й ╗ шмат до серця знов приклав, воно, раптово, раз - затихло ╗ стук╗т десь його пропав...
з тих п╗р
серденько те терзають на неб╗ Демон ╗ Всевишн╗й, та до тепер вони не знають, яке кохання найсильн╗ше.
Тузла
Зав╗тайте, подив╗ться, Що ╨ в хат╗ в укра©нця. Ось п╗д лавою сокира (Бо ус╗ ми прагнем миру). Ось в
куточку гостр╗ вила (Щоб яка свиня не з'©ла). Ось обр╗з за образами (Бо Господня сила з нами). В╗н старий, над╗йний,
Пережив вс╗ в╗йни. А оце - див╗ться, братц╗, - Файний зашморг на г╗лляц╗. На зашморгу вузлик. Не ч╗пайте Тузли.
Все люди, как люди
... лишь я королева ...
|