Вход на сайт
40 просмотров
назад
07.10.14 11:42 1984. речекряк
Автоматична реакція, або Речекряк по-українськи! Знаєте, який найстрашніший епізод в романі Орвелла "1984"? Думаєте, про кімнату 101, де на вже зломленого Вінстона очікував його найбільший жах? Зовсім ні. Найстрашнішим є доволі прохідний епізод, де Вінстон розмовляє з редактором нового видання словника "новоязу", особливої мови, яка витісняє нормальну. Ведучи бесіду і одночасно переглядаючи випуск новин, герой Орвелла зненацька підмічає, що мова диктора схожа на крякання. Ніби слова, які він вимовляє, йдуть не від його розуму, а прямо з гортані, минуючи вищу мозкову діяльність. Тут же цим хвалиться його друг Сайм, який дає Вінстону нове слово для цього феномена – "речекряк".
Оце і є головний жах усієї книжки. Коли людина втрачає здатність пропускати реальність через своє мислення і починає дивитись на неї через призму зручних слів-штампів із чергового, "дванадцятого", видання словника новоязу.
Чому я зненацька заговорив про Орвелла, хоча ми живемо начебто в просунутому суспільстві, яке сильно змінилось після Майдану? У нас же нема ніякого тоталітарного анґсоцу, людей тепер притягують ідеї, а не політики, і таке інше...
До цього мене спонукав експеримент, який відбувся буквально у мене перед очима. Днями я виклав цікаву розвідку, де просто взяв програму нової партії ВОЛЯ і просто на посиланнях показав, що вона є копіпастою ідей, які ще так недавно, на президентських перегонах, озвучувала Юлія Тимошенко. Люди були вражені. Реально. На Лінкодромі стаття швидко піднялася в топ.
А сьогодні зранку з'явилась новина про "берлінський шопінґ". І людей як підмінили. Вони тут-таки забули, що іще так недавно "відкрили" для себе Тимошенко – ідеолога та реформатора, і повернулись до звичного їм стану. Коменти полились мов рікою, і всі одноманітні. «Сука», «шльондра», «не дозволимо», «на передову, окопи рити», «наші хлопчики помирають, а вона шопінґує»... Коменти були настільки насичені низькими емоціями, що у мене виникло точнісінько таке саме враження, як і в героя Орвелла. Наче мовлення цих людей оминає мозок, і під впливом певного слова чи образу реакція надходить прямісінько з людської підсвідомості, яка вихлюпує назовні те, що туди дбайливо запихалося роками.
Іще в 2005-2006 році не було такої звірячої ненависті до Юлії Тимошенко. А тепер ви можете самі її спостерігати в моменти, коли ТСН або якесь інше видання "вкидає" смажену тему про Тимошенко. Мені це нагадує ще один епізод з Орвелла. Так звані "п'ятихвилинки ненависті", коли на екрані з'являлось обличчя Ґолдстейна і люди скаженіли. Вони не слухали, ЩО САМЕ говорить Ґолдстейн, а вихлюпували назовні затрамбовану в підсвідомість звірячу ненависть.
Так і тут. Для чільної частини наших виборців уже не має значення, що саме говорить Юлія Тимошенко. Сама її поява уже включає триґер, який виводить із процесу мислення мозок і встановлює прямий зв'язок із підсвідомістю. Після цього людина перетворюється на автомат. З неї уже поза контролем сиплеться "малий набір аґітатора Партії Реґіонів", який ще недавно оприлюднювало "Еспресо ТВ".
Так і виходить, що Партії Реґіонів в Україні уже нема, а в головах вона досі домінує.
Як же так вийшло? А дуже просто. Був такий американський психолог Соломон Аш. Досліджуючи людську здатність до конформізму, він зробив просту річ. До кімнати заводив дев’ять "підсадних качок". А потім піддослідного. Малював на дошці дві лінії – одну довгу, другу коротку, – і питав, котра з них довша. Дев’ять людей, навчених психологом, тут-таки починали тицяти пальцем у коротку лінію. А в довгу тицяв тільки піддослідний, не розуміючи, що відбувається, і відчуваючи, що відбувається якась фігня.
Через деякий час гарячої суперечки піддослідний здавався. Він згоджувався, що коротка лінія – довша. А якщо цей дослід із ним повторювали кілька разів, він уже звично показував на коротку лінію. Так у нього вже було закладено в підсвідомості. Аш назвав це "автоматичною реакцією", коли реакція людини уже оминає мозкову діяльність, а диктується радше рефлексом, ніж мисленням.
Думаєте, так відбувалось із меншістю? Дзуськи. Цілих 75% підкорялось "думці більшості", причому відсоток людей, які піддавались такому промиванню мізків, був тим вищий, чим аґресивніше більшість нав'язувала йому свою думку. А от якщо людям давали альтернативну точку зору, відсоток конформістів падав до 37%. Так от: альтернативної думки українському народу не давали. Коли писали статті про наряди Тимошенко, "акуратно" забували, що не менш дорогі наряди носив Ющенко, а його дружина навіть раритети з музею позичала для понтів. Коли пишуть про шопінґ Тимошенко, "акуратно" забувають про променади Камалії, наприклад, чи Ганни Г. Коли писали статті про контракти Тимошенко, "акуратно" забували про контракти Кучми і Януковича. Останнє – навіть не фігура мови. Я вже чув, що й Харківські угоди уклала саме Юля… А коли нема альтернативного погляду, переважна більшість пристає на ту точку зору, яку їй нав'язують.
От вам і вся формула успіху. За допомогою засобів масової інформації та численних "авторитетних експертів" у підсвідомість наших громадян були намертво забиті простенькі, але "ударні" реакції. "Варофка", "хіхікала", "кабальні контракти", "проститутка", "Медведчук", "російська шпигунка". Особливо старались налягти на останні, адже і Медведчук, і аґенти російських спецслужб для українця є факторами найвищої небезпеки. Облудна "прив'язка" Тимошенко до цих понять легко дозволила українцям повірити і у решту цих фраз.
І тепер чільна частина наших громадян уже не думає, коли бачить Тимошенко. Вони вже за звичкою автоматично показують на "коротку" лінію. Нащо думати, і так усе ясно. Нема значення, що говорить Тимошенко і що пропонує. Вона "хіхікала", "російська шпигунка", "варофка" і уклала "кабальні контракти". Виходить якийсь речекряк по-українському.
Замість епілогу подивіться ось цей транскрипт відео прямого ефіру з Юлією Тимошенко від 2004 року. Я процитую вам "голос народу" звідти:
ГОЛОС НАРОДА. ВОРОВКА!!
ГОЛОС НАРОДА. Тимошенко – воровка!!!! Проститутка!
ГОЛОС НАРОДА. Шахты закрыть хотите?
ГОЛОС НАРОДА. ВОРОВКА!!!
Сьогодні ви можете точнісінько те саме почути з вуст людей, які розмовляють українською мовою, вважають себе патріотично налаштованими, високоосвіченими і високолобо себе відокремлюють від "некультурного" і "промоскальського" Донбасу. Я б хотів, щоб усі ці люди нині прочитали ці цитатки і пересвідчились у тому, що вони нічим не відрізняються від "донбаського бидла".
Скажіть, будь ласка, шановні пані й панове, вам подобається нині повторювати на тверезу голову те, що ревів розігрітий алкоголем і накручений російськими політтехнологами натовп у далекому 2004 році?
Країна, кажете, змінилась?..
04.08.2014 Вячеслав Ільченко
Автоматична реакція, або Речекряк по-українськи! Знаєте, який найстрашніший епізод в романі Орвелла "1984"? Думаєте, про кімнату 101, де на вже зломленого Вінстона очікував його найбільший жах? Зовсім ні. Найстрашнішим є доволі прохідний епізод, де Вінстон розмовляє з редактором нового видання словника "новоязу", особливої мови, яка витісняє нормальну. Ведучи бесіду і одночасно переглядаючи випуск новин, герой Орвелла зненацька підмічає, що мова диктора схожа на крякання. Ніби слова, які він вимовляє, йдуть не від його розуму, а прямо з гортані, минуючи вищу мозкову діяльність. Тут же цим хвалиться його друг Сайм, який дає Вінстону нове слово для цього феномена – "речекряк".
Оце і є головний жах усієї книжки. Коли людина втрачає здатність пропускати реальність через своє мислення і починає дивитись на неї через призму зручних слів-штампів із чергового, "дванадцятого", видання словника новоязу.
Чому я зненацька заговорив про Орвелла, хоча ми живемо начебто в просунутому суспільстві, яке сильно змінилось після Майдану? У нас же нема ніякого тоталітарного анґсоцу, людей тепер притягують ідеї, а не політики, і таке інше...
До цього мене спонукав експеримент, який відбувся буквально у мене перед очима. Днями я виклав цікаву розвідку, де просто взяв програму нової партії ВОЛЯ і просто на посиланнях показав, що вона є копіпастою ідей, які ще так недавно, на президентських перегонах, озвучувала Юлія Тимошенко. Люди були вражені. Реально. На Лінкодромі стаття швидко піднялася в топ.
А сьогодні зранку з'явилась новина про "берлінський шопінґ". І людей як підмінили. Вони тут-таки забули, що іще так недавно "відкрили" для себе Тимошенко – ідеолога та реформатора, і повернулись до звичного їм стану. Коменти полились мов рікою, і всі одноманітні. «Сука», «шльондра», «не дозволимо», «на передову, окопи рити», «наші хлопчики помирають, а вона шопінґує»... Коменти були настільки насичені низькими емоціями, що у мене виникло точнісінько таке саме враження, як і в героя Орвелла. Наче мовлення цих людей оминає мозок, і під впливом певного слова чи образу реакція надходить прямісінько з людської підсвідомості, яка вихлюпує назовні те, що туди дбайливо запихалося роками.
Іще в 2005-2006 році не було такої звірячої ненависті до Юлії Тимошенко. А тепер ви можете самі її спостерігати в моменти, коли ТСН або якесь інше видання "вкидає" смажену тему про Тимошенко. Мені це нагадує ще один епізод з Орвелла. Так звані "п'ятихвилинки ненависті", коли на екрані з'являлось обличчя Ґолдстейна і люди скаженіли. Вони не слухали, ЩО САМЕ говорить Ґолдстейн, а вихлюпували назовні затрамбовану в підсвідомість звірячу ненависть.
Так і тут. Для чільної частини наших виборців уже не має значення, що саме говорить Юлія Тимошенко. Сама її поява уже включає триґер, який виводить із процесу мислення мозок і встановлює прямий зв'язок із підсвідомістю. Після цього людина перетворюється на автомат. З неї уже поза контролем сиплеться "малий набір аґітатора Партії Реґіонів", який ще недавно оприлюднювало "Еспресо ТВ".
Так і виходить, що Партії Реґіонів в Україні уже нема, а в головах вона досі домінує.
Як же так вийшло? А дуже просто. Був такий американський психолог Соломон Аш. Досліджуючи людську здатність до конформізму, він зробив просту річ. До кімнати заводив дев’ять "підсадних качок". А потім піддослідного. Малював на дошці дві лінії – одну довгу, другу коротку, – і питав, котра з них довша. Дев’ять людей, навчених психологом, тут-таки починали тицяти пальцем у коротку лінію. А в довгу тицяв тільки піддослідний, не розуміючи, що відбувається, і відчуваючи, що відбувається якась фігня.
Через деякий час гарячої суперечки піддослідний здавався. Він згоджувався, що коротка лінія – довша. А якщо цей дослід із ним повторювали кілька разів, він уже звично показував на коротку лінію. Так у нього вже було закладено в підсвідомості. Аш назвав це "автоматичною реакцією", коли реакція людини уже оминає мозкову діяльність, а диктується радше рефлексом, ніж мисленням.
Думаєте, так відбувалось із меншістю? Дзуськи. Цілих 75% підкорялось "думці більшості", причому відсоток людей, які піддавались такому промиванню мізків, був тим вищий, чим аґресивніше більшість нав'язувала йому свою думку. А от якщо людям давали альтернативну точку зору, відсоток конформістів падав до 37%. Так от: альтернативної думки українському народу не давали. Коли писали статті про наряди Тимошенко, "акуратно" забували, що не менш дорогі наряди носив Ющенко, а його дружина навіть раритети з музею позичала для понтів. Коли пишуть про шопінґ Тимошенко, "акуратно" забувають про променади Камалії, наприклад, чи Ганни Г. Коли писали статті про контракти Тимошенко, "акуратно" забували про контракти Кучми і Януковича. Останнє – навіть не фігура мови. Я вже чув, що й Харківські угоди уклала саме Юля… А коли нема альтернативного погляду, переважна більшість пристає на ту точку зору, яку їй нав'язують.
От вам і вся формула успіху. За допомогою засобів масової інформації та численних "авторитетних експертів" у підсвідомість наших громадян були намертво забиті простенькі, але "ударні" реакції. "Варофка", "хіхікала", "кабальні контракти", "проститутка", "Медведчук", "російська шпигунка". Особливо старались налягти на останні, адже і Медведчук, і аґенти російських спецслужб для українця є факторами найвищої небезпеки. Облудна "прив'язка" Тимошенко до цих понять легко дозволила українцям повірити і у решту цих фраз.
І тепер чільна частина наших громадян уже не думає, коли бачить Тимошенко. Вони вже за звичкою автоматично показують на "коротку" лінію. Нащо думати, і так усе ясно. Нема значення, що говорить Тимошенко і що пропонує. Вона "хіхікала", "російська шпигунка", "варофка" і уклала "кабальні контракти". Виходить якийсь речекряк по-українському.
Замість епілогу подивіться ось цей транскрипт відео прямого ефіру з Юлією Тимошенко від 2004 року. Я процитую вам "голос народу" звідти:
ГОЛОС НАРОДА. ВОРОВКА!!
ГОЛОС НАРОДА. Тимошенко – воровка!!!! Проститутка!
ГОЛОС НАРОДА. Шахты закрыть хотите?
ГОЛОС НАРОДА. ВОРОВКА!!!
Сьогодні ви можете точнісінько те саме почути з вуст людей, які розмовляють українською мовою, вважають себе патріотично налаштованими, високоосвіченими і високолобо себе відокремлюють від "некультурного" і "промоскальського" Донбасу. Я б хотів, щоб усі ці люди нині прочитали ці цитатки і пересвідчились у тому, що вони нічим не відрізняються від "донбаського бидла".
Скажіть, будь ласка, шановні пані й панове, вам подобається нині повторювати на тверезу голову те, що ревів розігрітий алкоголем і накручений російськими політтехнологами натовп у далекому 2004 році?
Країна, кажете, змінилась?..
04.08.2014 Вячеслав Ільченко