Вход на сайт
745 просмотров
назад
13.02.15 14:53 Чим є «Мінські угоди-2» (як і «1» від 5 вересня)?
До питання правового статусу т.зв. мінських угод та можливої відповідальності посадових осіб.
Міжнародні відносини регулюються Статутом ООН і низкою конвенцій. Зокрема, Віденською Конвенцією про право міжнародних договорів. Суб’єктами цих відносин є держави й міжнародні організації. Відносини ж в межах держави регулюються Конституцією й законами держави. Суб’єктами цих відносин є фізичні й юридичні особи. Чим є «Мінські угоди-2» (як і «1» від 5 вересня)? Оскільки ніхто з осіб, уповноважених підписувати договори від імені держави (з наступною ратифікацією парламентом), МД не підписав, то, можливо, «Мінський договір» перебуває в сфері компетенції національного законодавства? Можливо, але будь-який правочин між громадянином Л.Кучмою й громадянами Захарченком і Плотніцьким мав би шанс (навіть без нотаріального затвердження), якби йшлося про господарчу діяльність між цими особами. Отже, ні до міжнародного, ні до національного права дії кількох, по суті, приватних осіб, в т.ч., з числа іноземців, відношення не мають.
Проте троє чоловіків за межами країни підписали якісь фантазії (це – моя суб’єктивна оцінка жанру тексту), а від їх авторства вже навіть РФ відхрещується вустами Пєскова (офіційними вустами, між іншим). Про підписи Хайді Тальявіні чи Зурабова казати навіть не буду – вони не мають жодного правового наслідку ні для України, ні, тим більше, для держав, де на цих громадян поширюється відповідне національне законодавство.
Що відбувається? Який МЗС, АП чи РПЦ в Україні дозволяє вищим посадовим особам брати участь у білоруському циркові за участі юридично безвідповідальних щодо подій в Україні осіб з числа іноземців? Який наслідок в системі міжнародного або національного права можуть мати «договори» громадянина Л.Кучми зі статусом «пенсіонер», «другий президент» тощо з особами, що підозрюються в найтяжчих злочинах? Яке право мають вищі посадові особи України й держоргани (крім СБУ чи ГПУ) брати до уваги подібні приватні «договори» громадян? Окрема тема, кому прийшло в голову вимагати імплементувати в національне законодавство включно зі змінами в Конституцію вимоги терористів, означені ними в «договорі» з громадянином Кучмою? Є в АП, крім «менеджерів великих систем» з МАУП і «курей Ряб» хоч один, якщо не з юридичною освітою, то хоча б зі здоровою правосвідомістю? Може, хтось таки дасть правове визначення означеним діям високопосадовців України, зокрема, щодо виконання ними вимог осіб, що підозрюютьяс в тероризозмові, та вимог іноземної держави, яка визначена законом України як держава – воєнний агресор?
Між іншим, у Кремлі юристи значно якісніші, ніж на Банковій чи Михайлівській, - Москва не визнає жодних правових наслідків "мінських угод" для Росії.
Василь Лаптійчук
До питання правового статусу т.зв. мінських угод та можливої відповідальності посадових осіб.
Міжнародні відносини регулюються Статутом ООН і низкою конвенцій. Зокрема, Віденською Конвенцією про право міжнародних договорів. Суб’єктами цих відносин є держави й міжнародні організації. Відносини ж в межах держави регулюються Конституцією й законами держави. Суб’єктами цих відносин є фізичні й юридичні особи. Чим є «Мінські угоди-2» (як і «1» від 5 вересня)? Оскільки ніхто з осіб, уповноважених підписувати договори від імені держави (з наступною ратифікацією парламентом), МД не підписав, то, можливо, «Мінський договір» перебуває в сфері компетенції національного законодавства? Можливо, але будь-який правочин між громадянином Л.Кучмою й громадянами Захарченком і Плотніцьким мав би шанс (навіть без нотаріального затвердження), якби йшлося про господарчу діяльність між цими особами. Отже, ні до міжнародного, ні до національного права дії кількох, по суті, приватних осіб, в т.ч., з числа іноземців, відношення не мають.
Проте троє чоловіків за межами країни підписали якісь фантазії (це – моя суб’єктивна оцінка жанру тексту), а від їх авторства вже навіть РФ відхрещується вустами Пєскова (офіційними вустами, між іншим). Про підписи Хайді Тальявіні чи Зурабова казати навіть не буду – вони не мають жодного правового наслідку ні для України, ні, тим більше, для держав, де на цих громадян поширюється відповідне національне законодавство.
Що відбувається? Який МЗС, АП чи РПЦ в Україні дозволяє вищим посадовим особам брати участь у білоруському циркові за участі юридично безвідповідальних щодо подій в Україні осіб з числа іноземців? Який наслідок в системі міжнародного або національного права можуть мати «договори» громадянина Л.Кучми зі статусом «пенсіонер», «другий президент» тощо з особами, що підозрюються в найтяжчих злочинах? Яке право мають вищі посадові особи України й держоргани (крім СБУ чи ГПУ) брати до уваги подібні приватні «договори» громадян? Окрема тема, кому прийшло в голову вимагати імплементувати в національне законодавство включно зі змінами в Конституцію вимоги терористів, означені ними в «договорі» з громадянином Кучмою? Є в АП, крім «менеджерів великих систем» з МАУП і «курей Ряб» хоч один, якщо не з юридичною освітою, то хоча б зі здоровою правосвідомістю? Може, хтось таки дасть правове визначення означеним діям високопосадовців України, зокрема, щодо виконання ними вимог осіб, що підозрюютьяс в тероризозмові, та вимог іноземної держави, яка визначена законом України як держава – воєнний агресор?
Між іншим, у Кремлі юристи значно якісніші, ніж на Банковій чи Михайлівській, - Москва не визнає жодних правових наслідків "мінських угод" для Росії.
Василь Лаптійчук