Вход на сайт
Количество просмотров сообщения: 44
Перейти к просмотру всей ветки
teheyra прохожий
Последний раз изменено 25.10.14 19:28 (<livejournal>)
Не виключено, українське суспільство почне будуватися, як в Техасі, - за допомогою «Кольта», - заявив Неделя.UA директор Інституту Росії Василь Лаптійчук. Цей експерт прогнозував збройний конфлікт між РФ і Україною ще 6 років тому - після війни в Грузії. Інтерв’ювати директора Інституту Росії Василя Лаптійчука розповідав, що відразу після публікації йому дзвонив старий добрий знайомий з СБУ, коментар якого зводився до тези: «Навіщо ти надаєш трибуну людині з, м’яко кажучи, фантазіями в голові?».
Як ми сьогодні бачимо, в серпні 2008-го Лаптійчук помилився в одному: що підписанти Будапештського меморандуму відповідатимуть за надані Україні гарантії. В іншому - стовідсотковий прогноз, що б сьогодні не говорили генерали СБУ та МО про своє передбаченні і готовності до агресії Росії. Уже після застереження Лаптійчука джерело з Генштабу розповідав автору цього інтерв'ю, як якийсь співробітник ГШ ЗСУ (НЕ генерал) запропонував як потенційного противника в ході чергових командно-штабних навчань (це які з макетик на карті) Росію. І його свої ж піддали такій обструкції, що в підсумку він звільнився і з ГШ, і з армії ...
- Василю Миколайовичу, що влада робить «не так» з АТО і що повинні робити, щоб протистояти діям агресора?
- Зміна керівників терористичних організацій «Лугандоніі» пов’язана з переходом російсько-української війни на іншу стадію: замість офіцерів і агентів ФСБ, які мали забезпечити на окупованих територіях реалізацію російських національних інтересів, прийшли «польові» офіцери Збройних Сил РФ. Це пов’язано з базової помилкою Путіна і Ко щодо України - переоцінкою проросійських настроїв у ряді східних і південних областей нашої країни. Таким чином, замість бородатих клоунів, здатних переважно тероризувати беззахисне населення і грабувати жінок, приходять армійські офіцери, що мають відомий чеченський досвід війни в густонаселеній місцевості.
Заміна тактичних керівників (виконавців рішень ГШ МО РФ) військовою операцією в Україні є початком заміни донецьких і російських мародерів, зібраних ФСБ і ГРУ, регулярними військовими частинами ЗС РФ.
Окремо варто сказати про згадану помилку Кремля. Як відомо, авторами узагальнених висновків про «високу ступінь проросійських настроїв» в Україні в цілому і - особливо - на Південному Сході України є ФСБ, СВР і (меншою мірою) МЗС РФ, співробітники яких, довгі роки вивчаючи ситуацію в Україні, відверто халтурили. «Вивчаючи обстановку» в Україні, вони уникали спілкування з патріотично налаштованими українцями і отримували задоволення від роботи, спілкуючись з «українськими» маргіналами типу Корнілова, Іщенко і Деркача.
Зрештою непрофесіоналізм і лентяйстве співробітників російських спецслужб привели до спотвореного уявлення Москви про готовність українського населення мало не з хлібом-сіллю зустрічати російських окупантів. Також Кремль не врахував належним чином звичайного цинізму росіян і базових кримінальних нахилів контингенту з числа громадян України, який погодився співпрацювати з окупантами.
Іншими словами, завдяки низької якості роботи російських спецслужб та типового для авторитарних режимів «руху наверх» тільки тієї інформації, яка подобається начальнику, від очікувань привітної зустрічі російських терористів жителями мало не всієї Лівобережної України Кремль переходить до армійської операції в декількох районах двох областей і без реальної підтримки місцевого населення.
Що повинна робити наша влада? Вона, відповідно до своїх правових обов’язків, повинна організувати визвольну війну, а не сором’язливо намагатися домовитися з черговим лідером Орди, і вже зараз почати ліквідовувати причини, через які вічний історичний агресор може вбивати українців і загрожувати самому існуванню нашої держави.
На жаль, український народ навіть під час війни - війни на виживання як народу - вибрав не Воїна і навіть не військового ... Боюся, що ця «мудрість» порівняно тієї, яка не так давно привела до влади в Україні лідера наймасштабнішою і організованого злочинного угруповання в Європі.
- Чому Захід «включив задню» (фінський прем’єр Олександр Стубб заявив, що надання Україні військової допомоги є неможливим ні з боку НАТО, оскільки Україна не є членом Альянсу, ні з боку ЄС, оскільки він не має відповідних фінансових ресурсів)?
- Захід жив ситим розміреним життям. Німеччина, все більш стаючи мажоритарним акціонером ЄС, зацікавлена в російському ринку збуту (близько 300 тисяч німців працюють «на Росію») і в стабільних поставках енергоносіїв та сировини з РФ. Меркель з Путіним, за деякою інформацією, домовилися про розділ сфер впливу на Україну ще до Вільнюського саміту (цим двом Україну ділити не вперше). І тут раптом: Майдан, Крим, «Боїнг» .Там це нікому не було потрібно, тому вони по інерції хочуть залишитися жити у вчорашньому, довоєнному дні.
Але до Німеччини я б претензій і не пред’являв. Вони нам нічого не гарантували і можуть нічтоже сумняшеся оголосити себе союзником РФ у війні з Україною. Теоретично. Питання є до гарантів територіальної цілісності та суверенітету України за Будапештським меморандумом 1994 року. Один з них віроломно по-фашистски напав на Україну. Інший, військовий і економічний супергигант - США, намагається компенсувати невиконання своїх міжнародно-правових зобов’язань декількома сотнями тисяч сухих пайків, аптечок і незначною (нелетальної) технічною допомогою.
Франція нервово шукає можливості таки продати РФ два «Містраля», які не тільки поставлять під російський військовий контроль Південь України, а й одразу ж обернуться проти союзників Франції по НАТО в Чорному та Балтійському морях. Велика Британія нещодавно назвала ціну своїм гарантіям: 180 комплектів бронежилетів і шоломів для української армії. Це в той час, коли ЄС виділяє 50 або 60 мільйонів євро для військової допомоги курдам Північного Іраку. Великий Китай, в 1994 році блиснув своєю міжнародною значимістю, сидить за Великою китайською стіною і підраховує бариші від ситуації і, не виключено, буде інвестувати в «російський» Крим (хочеться помилитися).
Таким чином, якби гаранти по БМ адекватно прореагували на спроби агресора порушити, здавалося, непорушне повоєнне міжнародне право, не було б анексії Криму і не було б зараз війни. «Гаранти» боягузливо підібгали хвости і почали рахувати гроші. Відповідальність за кров українців, за знищення міжнародної системи безпеки в Європі лежить в першу чергу на тих, хто роззброїв Україну і пообіцяв їй безпеку: США, Великобританія, Франція, РФ і КНР. Одне порушення закону тягне за собою інше, ще більш важке. І так буде до виправлення ситуації.
Санкції? Орда може перейти на конину і кумис, але Київська Русь должа бути знову загнана під Московський улус, інакше незалежність України, її (і РФ) правдива історія загрожує Росії потужним ідеологічним колапсом з перспективою розвалу держави. Як вже розвалювалися держави предків теперішніх росіян, звані в історії як «Монголо-татарське іго», «Золота Орда», «царська Росія», «більшовицька Росія», «Радянський Союз».
І ще про Захід. Пам’ятайте, в 2008-му, десь якось прогнозуючи сьогоднішні події, говорили про ненадійність ЄС як союзника в прийдешній війні з Росією? Сьогодні можемо тільки повторити: ставку треба робити на США, Канаду і Скандинавські країни плюс Балтія і частину Центральної Європи. Тепер можна особливо виділити Канаду і додати Австралію. Там і потрібно шукати допомоги і підтримки. Але вона в адекватній мірі буде лише в разі юридичної ясності: Україна оголошує стан визвольної війни з Росією.
Крім того, допомоги не буде, поки Україну представлятимуть особи з бігаючими від накраденого «під час бізнесу» очима, готові сідати за стіл переговорів з віроломним агресором до його військової капітуляції. Чиновники-мільярдери, чий час до держслужби коштувало тисячі доларів на день або в хвилину, тепер нібито сидять по 8-10 годин в кабінетах і що перекладають з місця на місце важливі (і неприбуткові!) документи, відпочиваючі під час війни "на Сардинії" і щільно оточені "батальйоном генералів армії", до цих пір по старинці щоразу запитуючи росіян, "що мені / нам робити?", - це не той людський матеріал, з яким на Заході розмовлятимуть про можливий "другий фронт".
Потрібно розуміти, що війна Росії з Україною буде - до кінця: чи ми здамося (розчинимося-асимілюємося) або ми переможемо. Разом з союзниками. Для Путіна підпорядкування України більш важливо, ніж життя всіх росіян разом з їх економікою.
Такої агресії з боку росіян є цілком зрозумілі історичні пояснення. І на ці питання краще за всіх відповів би автор блискучого історичного бестселера "Країна Моксель ..."; Володимир Бєлінський. Це почалося в 1169, продовжилося в 1242 і - включно з 1932/33 - тягнеться, як бачимо, до цих пір.
Не потрібно тішити себе ілюзією, що Путін раптом відступить. Йому відступати нікуди, позаду Москва - багатомільйонна Орда, оскаженіла російським телебаченням і, як зазвичай, яка спрагне української крові. Путін боїться не санкцій, Путін боїться повстання розчарованих "завойовників" та стрілецького бунту. Росіяни жадають української крові і нових завоювань. І задовольнити ці сподівання російського народу може зараз тільки кривава війна на знищення українців. Для початку. Як і прогнозувалося років десять тому, Путін виховав нацистів-шовіністів, якими керувати вже майже неможливо - їх можна тільки очолити.
Звичайно, в міру успіхів української армії (відношу сюди зараз і МВС, і Нацгвардію і добровольців) військова агресія росіян буде ставати все очевидніше. Зрештою, після "Ураганів" і "Смерч" в хід підуть балістичні ракети. Військова доктрина РФ (Грудень 2009) передбачає застосування і ядерної зброї Росією першою по будь-якому супротивникові, яке загрожувало "російським національним інтересам". Думаю, що стосується України, то це один з небагатьох способів для Путіна задовольнити Орду.
На першому етапі окупації пріоритетною для РФ була така схема: Крим - російський, Україна - федеральна, де її східна частина має право вето на зовнішньополітичні рішення Києва та інші ключові питання. Тобто Україна не вступає в НАТО і ЄС, а інтегрується в російський простір. Київ знаходиться на гачку у Москви - не пред’являє фінансових та інших претензій РФ, запускає російські гроші в усі стратегічні об’єкти (ВПК, ГТС та ін.), Дозволяє російській мові витісняти українську, російській церкви - українську, історія України знаходиться під контролем РАН і т . д.
Після надання несподіваного для РФ опору з боку України тактика трохи змінилася: планувалося набрати в "Лугандоніі" кілька десятків тисяч "добровольців" (зупинивши там економіку) та їх руками захопити сусідню область. Там, зупинивши підприємства, навербувати ще кілька тисяч найманців і йти в наступну область. Таким чином, до Києва дійшла б вже стотисячна або більш численна армія українських громадян. Найнятих Росією. Війна за Київ планувалася до подачі на Заході як продовження "громадянської війни", розпочатої на Майдані.
Після усвідомлення нереальності і цього плану в Кремлі вирішили зробити з двох областей українське Придністров’я / Абхазію, не залишаючи надії на згоду Києва на федералізацію та реалізацію першого сценарію, але з меншим проросійським анклавом. (До речі, саме цього і буде вимагати Путін від Порошенка).
Високий бойовий дух і певна військова майстерність української армії сьогодні не дозволяють реалізації і цього, третього сценарію. Україна, здається, швидше готова переселити з Донбасу всіх бажаючих вглиб території і залишити "стокілометрову" зону вогню між двома воюючими державами, ніж дозволяти там панувати агресору. Ці поки що маловідомі українські герої відрізають шлях до відступу і українському керівництву. Тобто компромісу між агресором і жертвою повинно не вийти. Думаю, в разі здачі національних інтересів українським керівництвом воно буде зметено з рекордною швидкістю.
Таким чином, у Путіна залишається чи не єдино можливий, четвертий сценарій: спробувати заморозити конфлікт до кращих часів (через ламання українського керівництва на такому улюбленому «столі переговорів») і спробувати знищити українську економіку і фінанси до такого ступеня, щоб «приповзли на колінах ». Благо, зима попереду. Упевнений, і тут він помилиться. Оскільки тепер українці будуть воювати, навіть якщо РФ через когось із «українських» «генералів армії» або бізнесюків переконає президента «піти на компроміс».
До речі, про "генералів". Ще недавно одна ключова персона з питань оборони біля Верховного головнокомандувача України в чині генерала армії в Укрінформі обізвала одного з доповідачів чимось на зразок "фашист" і "нацист". Великий воєначальник укупі з депутатом від ПР Богуслаєвим наполіг на припиненні "шкідливого" виступу після того, як доповідач згадав про докторську дисертації Хведора Вовка, засновника кількох антропологічних шкіл Європи, де великий український вчений довів, що антропологічно українці і їхні предки різко відрізняються від жителів Росії і їх предків. Тепер, кажуть, генерал очолює "п’яту колону» в системі оборони України ...
- Чи має в зв’язку з цим сенс перегляд історії української незалежності? Чи треба, зокрема, перевірити наявність "російського сліду" у вбивстві В’ячеслава Чорновола (та інших наших політиків), розвалі армії, створенні олігархії і т. д.?
- Російсько-українські відносини почалися як мінімум у 1169 році, коли один княжий байстрюк - російський святий Андрій Боголюбський - зібрав на території теперішньої Росії місцеве тюрксько-фінське населення і спалив Київ, вирізавши всіх - від дітей до старих (до речі, «кацап» - ріжучий заживо, живодер). З тих пір, як ми вже говорили, вся історія Орди-Росії та Київської Русі-України проходить під знаком спроб першої знищити другу. Хоча б шляхом асиміляції.
Якщо причетність Росії до вбивств українських опозиційних політиків, здатних вести Україну до незалежності, раніше викликала певні сумніви, то тепер, коли ми дізналися про зграї ефесбешників і ГРУшників на території України періоду Януковича (а вільно тут вони жили й раніше), справа залишилася за слідством .
Звичайно, агресору був вигідний розвал української армії та силових структур майбутньої жертви. У цьому немає сумніву, як і в тому, що сьогодні в кабінетах досі сидять чиновники і офіцери, в функціональних обов’язках яких було запобігти цьому. Або - звільнитися.
Відомий не один випадок, коли після неприємної для росіян публікації в українських ЗМІ в посольство РФ в Україні "на сто грам" запрошувався високий український чиновник або воєначальник (або його перший заступник), у відомстві якого працював / служив автор «неприємного» тексту. Після запевнень у "вічній дружбі і, погибелі, б ..., тих, хто цьому заважає", український холуй (іноді - з великими зірками на генеральських погонах) з червоною мордою особи негайно приймав рішення про звільнення «некерованого» патріота і, було теж, ліквідації цілого підрозділу, що спеціалізувалося на погрозах з боку РФ.
Що стосується олігархів, то вони - дітище РФ. Всі перші мільярди в Україні - через корупційні схеми з російським газом. Як мінімум, другий і третій президенти «мали» і «брали». Корупція, Непатріотизмом і Непрофесіоналізм - та трійка, на якій російський хан їздив по Україні.
- Які політичні партії України, на ваш погляд, є російськими політичними проектами? Чи існують зараз реальні механізми не допустити ці партії до участі в парламентських виборах, з урахуванням того, що самі вибори будуть проходити за старою, змішаною системою?
- Стовідсотковими російськими проектами були лише партії Криму, «Родина» та ряд інших незначних. Інші, більш впливові (наприклад, КПУ, ПСПУ, ПРУ), створювалися в Україні або за участю російських грошей, або самостійно - потім вже вони брали у росіян "гранти" і "пожертвування", приймаючи участь в антиукраїнській діяльності (постачання ворога конфіденційною інформацією, потрібне голосування / блокування, депутатські запити, вплив на кадрову політику, на управлінські рішення, розподіл бюджету і т. д.).
Механізм недопущення російських холуїв в парламент в правовій державі один: заборона діяльності партій в судовому порядку, судові вироки фізичним особам. Ви - журналісти, ви і піднімайте це питання! Шукайте, де будуть Коновалюк, шуфричі, симоненки, Бондаренко, Єфремова та інші ординські прихвосні.
- Під час війни серед чиновників різних рівнів знайшлося чимало тих, хто вирішив по-швидкому збагатитися. В частности, известен случай покупки люксового внедорожника военкомом одного из районов Одессы.Какие методы борьбы с такими действиями являються, по вашему мнению, наиболее эффективными?
- Виходячи з якості "людського матеріалу", що прийшов (вкотре) до влади в Україні, влада збільшуватиме свій добробут, а бізнес ставати владою. До речі, це ідеальна схема для поступового відновлення російського впливу у владі України. Для початку я б запропонував люстрацію, замість тієї "люстрації", яку самі собі потенційні "люстріруємиє" і готують. Питання дискусійне і вимагає багато голів. Для початку дискусії я б запропонував таке:
Заборона на посади в бюджетній сфері (включно з будь-якими військовими або воєнізованими формуваннями) від начальника відділу і вище, або аналогічні посади, а також заборону займати посади держслужбовця будь-якого рангу тим фізичним особам, які підпадають під такі критерії:
• Членство в КПРС;
• робота в КДБ СРСР або агентурна співпраця з радянськими спецслужбами;
• перебування на території РФ в якості стажера, "з обміну досвідом" і пр. лінією спецслужб;
• встановлене в судовому порядку протиправна співпраця з будь-якими іноземними спецслужбами;
• членство в КПУ (в разі судового рішення про її протиправну діяльность) і в будь-яких інших партіях і громадських об’єднаннях, діяльність яких буде визначена судом як протиправна;
• членство в Партії регіонів як організованому злочинному угрупованні. Як компроміс - для тих, хто був членом ПР станом на 1 грудня 2013 року;
• членство або встановлена причетність до терористичних організацій. Пособництво тероризму;
• участь (будь-яке) в незаконних «референдумах» з ознаками сепаратизму;
• публічні проросійські або принизливі по відношенню до України, її народу, історії і мови висловлювання;
• переїзд на територію України з РФ або її союзників по військовому блоку після 1991 року у віці старше 18 років;
• невільне володіння українською мовою (визначається спеціальною комісією або, наприклад, однією з кафедр сучасної літературної української мови Інституту філології КНУ);
• перебування в ході АТО на території РФ як біженців.
Думаю, це далеко не повний перелік критеріїв люстрації. Втім, шанси на прийняття відповідного закону невеликі. Значить, одні будуть воювати, а інші - зраджувати, заробляти і відпочивати.
А на одеського воєнкома є управа в будь-якому правовому суспільстві. ЗМІ пишуть запит до міністра оборони і генпрокурору. Якщо ті не реагують адекватно - пишіть відкрито на президента. Йому його імідж повинен бути дорожче, ніж «Лексус» воєнкома.
Думаю, коли тисячі наших хлопців повернуться додому і дізнаються про «лексуси» тилових щурів або про те, що з батька / сестри вимагають десь у податковій або суді хабар, ситуація з корупцією в Україні почне різко змінюватися. Не виключено, що українське суспільство нарешті почне будуватися по-справжньому: знизу, як в Техасі, - і, де потрібно, за допомогою «Кольта».
P.S. Для тих, хто не полінувався пройти по посиланню і прочитати інтерв’ю Василя Лаптійчука шестирічної давності, рада пробігтися і за коментарями. В них - свідчення нашої глобальної безпечності, а також того, що «боти Кремля» почали свою роботу давно і всерйоз.
Джерело .
27.08.2014 Розмову вів Василь Хайруллін